У 1927 році в Селидівці була відкрита семирічна школа колгоспної молоді на базі трикласної школи. Дана школа існувала до 1934 року. З 1-ого вересня 1934 року в школі колгоспної молоді відкрито восьмий клас, а з 16 травня 1935 року школа стала середньою. Будівля цієї школи знаходилась на території теперішньої ВГРЧ.
           У восьмий клас було зараховано 20 учнів , а закінчили середню школу - 16. 4 учні вибули на курси вчителів спеціальних шкіл.
         12 з 16 учнів з першого випуску пішли на курси вчителів. Мирний час - мирні справи.
           Мирне будівництво в СРСР було перервано. 22 червня 1941 року почалася Велика Вітчизняна війна. Колишні випускники Селидівської школи №1: Головко М.А., Головко М.М., Дяченко І.В., Петрій М.К., Мороз Б.І. і Колісник С.О. воювали з німецько-фашистськими загарбниками, частина з них загинула в боях за Батьківщину. Зразу ж після визволення Донбасу школа №1 почала працювати. Колишнє її приміщення було зруйновано і заняття проходили у приміщенні школи для глухонімих, де зараз і знаходиться селидівська школа №1.
          Навчання після війни було тяжким: не було підручників, зошитів. Але всі учні прагнули здобувати знання. У школі проводилися різноманітні заходи, цікаві вечори,працювали предметні гуртки, але окремих кабінетів не було, за вийнятком фізичного і біологічного, які було погано обладнано. Діяли хоровий гурток та гурток художнього читання. Хор користувався успіхом, брав участь у заключному концерті на республіканських олімпіадах у Києві у 1946 році.
             Більшість учнів отримали освіту. Селидівська школа №1 після Великої Вітчизняної війни завжди вважалася однією з кращих в навчально-виховній роботі.Велика увага в школі приділялася фізичному вихованню учнів.
            В школі працювали предметні гуртки, три художніх - керівником яких була Г.В.Дяченко. Члени гуртка юннатів під керівництвом Л.П. Кобильської, М.Т. Макарової працювали в живому куточку школи. Весною, влітку і восени юннати працювали на пришкільній ділянці: вирощували гібридне насіння кукурудзи, проводили додаткове запилення, щеплення.Гурток юннатів отримував грамоти у 1948, 1949, 1950 рр. за хорошу роботу на пришкільній ділянці, за вирощування високих урожаїв деякі юннати отримали путівки в республіканський табір.
           У період з 1956 по 1969 рр. директорами школи були Мотрона Іванівна Дзюба, Микола Іванович Чевокін, Олександра Семенівна Свєтла. Склад вчительського колективу поповнювався. Із 1969 - 1991 рр. директор - Дмитро Ілліч Сємьонов, а завучі - Олександра Семенівна Свєтла, Марія Аврамівна Коломоєць, Надія Миколаївна Лосєва. За цей період роботи було більше 50 вчителів і майже 10000 учнів. Створювались учнівські виробничі бригади, літні табори праці і відпочинку. Назавжди в пам'яті залишалися спогади про насичені трудові дні та веселі неповторні вечори, проведені в літніх таборах праці та відпочинку (м.Красний Лиман). З 1993 по 2002рр. директором була Надія Миколаївна Лосєва (вчитель української мови та літератури). У 1996 р. в школі створили дитячу організацію "Козацька дружина", до якої увійшли учні 1-8класів. У 2000 році було відзначено ювілей рідної школи - 65-річчя, створено діючу експозицію "Шкільний гортаючи альбом". З метою виховання творчої, компетентної особистості - громадянина України, носія національних цінностей, загальнолюдських, наукових надбань, а також людини, яка живе в гармонії з природою, сама з собою, вміє самовизначатися і самореалізуватися на засіданні ради школи 28 вересня 2001 року було прийнято рішення створити українську національну школу - родину №1. У 2002 році директором призначено Тамару Миколаївну Шведченко (вчителя математики).
        І зараз продовжуються традиції минулих років.